ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

Проблеми виконання договору довічного утримання (догляду)

О. М. Великорода
кандидат юридичних наук,
старший викладач кафедри цивільного права і процесу
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

У Цивільному кодексі 2003 р. значно змінено правове регулювання більшості цивільно-правових інститутів взагалі і договору довічного утримання (догляду) зо­крема. Згідно зі ст. 746 цього Закону відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я. Разом з цим відчужувачами в основному виступають непрацездатні особи. Щодо цих відносин панує думка, що відчужувач є слабшою стороною, яка потребує захисту. Проте слід наголосити, що одним з основних принципів цивільного права є рівноправність учасників цивільних правовідносин. До того ж законодавець надав відчужувачу значні переваги, передбачивши, що у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором відчужувач набуває права власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення, а витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню (ст. 756 ЦК).

Але саме відчужувач доволі часто зловживає своїми правами. Враховуючи це, на мою думку, при вирішенні спорів про розірвання договору довічного утримання (до­гляду) суди повинні детально досліджувати власне причини неналежного виконання цього правочину і давати їм правильну юридичну кваліфікацію.

Метою цього дослідження є з’ясування особливостей функціонування інституту довічного утримання (догляду).

В основному, переважають два варіанти зловживань відчужувачами своїми правами. Часто трапляється так, що відчужувач, через особисті конфлікти, відмовляється приймати належне виконання, запропоноване набувачем, аргументуючи це його низькою якістю, хоча, як правило, достатніх підстав для цього нема. В законодавстві така ситуація отримала назву «прострочення кредитора». Прострочення відчужувача матиме місце також і у разі, якщо він змінив своє місцепроживання і не повідомив про це набувача, внаслідок чого останній не міг виконувати свої обов’язки. За таких обставин виникає питання: чи нестиме набувач відповідальність, якщо він не міг належним чином виконувати свої обов’язки у зв’язку з простроченням відчужувача. Згідно з ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Це означає, що набувач може не надавати утримання та (або) догляд протягом строку, коли відчужувач відмовляється приймати належне виконання зобов’язання, запропоноване набувачем. При цьому останній не буде нести цивільно?правову відповідальність, якщо він доведе, що пропонував належне виконання, оскільки закон дає відстрочку на період, протягом якого відчужувач відмовлявся приймати таке виконання. Виконання зобов’язання може бути відстрочене і у випадку, коли відчужувач, не повідомивши набувача, змінив своє місцеперебування, внаслідок чого набувач не міг виконувати свої обов’язки. В цьому разі відстрочка діє доти, доки набувач не довідався про нове місцезнаходження відчужувача. Слід зазначити, що такі відстрочення, враховуючи те, що договір довічного утримання (догляду) укладається на строк життя відчужувача, мають, найімовірніше, характер призупинення виконання набувачем його обов’язків.

Іноді, коли відчужувач з певних причин виїжджає на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, набувач не може надавати утримання та (або) догляд в передбаченому договором обсязі, і, як правило, через деякий час відчужувач подає позов про розірвання договору довічного утримання (догляду), через те, що він не виконується належним чином. Виникає питання, як у цьому разі вчинити набувачеві? Тому необхідно звернути особливу увагу на таку істотну умову договору, як місце його виконання. Як правило, за договором довічного утримання (догляду) передається у власність нерухоме майно. Згідно зі ст. 532 ЦК України місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі, якщо ж місце виконання зобов’язання не встановлено у договорі (що, як правило, і має місце у договорах довічного утримання (догляду), то виконання провадиться: за зобов’язаннями про передання нерухомого майна, до яких і належить договір довічного утримання (догляду) — за місцезнахо­дженням цього майна. Таким чином, виникає ситуація, коли відчужувач проживає поза місцем виконання зобов’язання і договір довічного утримання (догляду) неможливо виконувати. У такому разі у набувача є два шляхи захистити свої права.

По-перше, набувач може вимагати припинення договору довічного утримання (до­гляду) у зв’язку з неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК) і відшкодування витрат, понесених на утримання та (або) догляд (такі випадки деколи траплялися на практиці).

По-друге, набувач може вимагати в судовому порядку зміни договору довічного утримання (догляду) за ст. 652 ЦК, згідно з якою у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

а) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

б) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

в) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

г) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно з вищезгаданою статтею зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Безумовно, переїзд відчужувача на постійне місце проживання до іншого населеного пункту є істотною зміною обставин, тому, як правило, при укладенні договору набувач не може передбачити такої зміни і не може усунути її причини. Безперечно, виконання договору довічного утримання (догляду) у випадку, коли відчужувач переїжджає на нове місце проживання, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б набувача того, на що він розраховував при укладенні договору; крім цього ризик зміни обставин не несе набувач. Таким чином, за цих умов є всі підстави для того, щоб вимагати в судовому порядку зміни договору довічного утримання (догляду). На мою думку, в цьому разі слід вимагати зміни матеріального забезпечення на грошове в розмірі грошової оцінки матеріального забезпечення.

Отже, чинне законодавство достатньою мірою захищає набувача від можливих зловживань з боку відчужувача. Проте при виникненні проблем виконання договору довічного утримання (догляду) потрібно звернутися за юридичною допомогою і правильно кваліфікувати конкретну ситуацію, що дасть набувачеві можливість захистити свої інтереси, якщо він дійсно належно виконував свої обов’язки.