АКТУАЛЬНИЙ КОМЕНТАР

Вихід учасника у господарських товариствах з обмеженою відповідальністю

В. І. Ольшанченко,
суддя господарського суду Харківської області

Вихід учасника у господарських товариствах з обмеженою відповідальністю

Тема корпоративних спорів дуже багатогранна і охоплює безліч цікавих моментів. Після внесення змін до ГПК України і передання від судів загальної юрисдикції до підвідомчості господарських судів всіх категорій корпоративних спорів справи, пов’язані зі спорами, що випливають з корпоративних відносин, сьогодні становлять значну частину справ, що розглядаються господарськими судами.

Основною масою цих спорів є визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів або учасників товариств. Ці питання майже повністю розкрито судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України в узагальненнях судової практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про господарські товариства» у частині регулювання діяльності акціонерних товариств від 01.10.04 року.

Новими для господарських судів стали спори, зокрема такі, як про вихід учасника з ТОВ, відступлення (продаж) частки у статутному фонді ТОВ, виплату вартості майна при виході учасника з ТОВ та щодо правонаступників (спадкоємців) учасників ТОВ, оскільки вони пов’язані з фізичними особами. Роз’яснень ВГС України та ВС України з цього приводу не існує. У зв’язку з цим слід звернути увагу на деякі актуальні питання, що постають при вирішенні вказаної категорії спорів.

1. На сьогодні правові засади діяльності ТОВ встановлено такими нормативними актами, як ЦК України (ст. 148), ГК України (ст. 88), законами України «Про господарські товариства» (ст. 53), «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ». Там же містяться й положення стосовно виходу учасників з ТОВ. Відразу зауважимо, що статутом товариства може бути передбачено певні особливості виходу учасника з товариства. Ми будемо виходити із загальних правил, установлених законодавством.

Вихід учасника з ТОВ може бути зумовлений: власним бажанням; рішенням інших учасників про його виключення з товариства; смертю учасника.

За власним бажанням учасник може вийти з товариства, повідомивши його про це не пізніше ніж за 3 місяці до виходу, якщо інший строк не встановлено статутом (п. 1 ст. 148 ЦК). Повідомлення про вихід із товариства оформляється у вигляді рішення учасника — юридичної особи або нотаріально посвідченої заяви учасника — фізичної особи.

Виняток з ТОВ може мати місце у випадку, якщо учасник систематично не виконує або неналежним чином виконує свої обов’язки, або ж своїми діями заважає досягненню цілей товариства. У такому разі решта учасників може прийняти рішення про виключення учасника з товариства (ст. 64 Закону «Про господарські товариства»). Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували учасники, які володіють сукупно більше ніж 50% загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому учасник (його представник), який виключається, не бере участі в голосуванні.

У разі смерті учасника його частка переходить до його спадкоємця (ів), але якщо інші учасники відмовляться прийняти спадкоємця (ів) до свого кола, останнім виплачується їх частка в тому ж порядку, що і при виході учасника з товариства.

Слід зазначити, що учасник, який залишає товариство, може відступити (продати) свою частку іншим учасникам, третім особам або товариству.

Документом, що свідчить про рішення (бажання) учасника вийти з товариства, є: рішення, завірене підписом керівника та печаткою учасника — юридичної особи; нотаріально посвідчена заява (якщо учасник, котрий виходить, — фізична особа).

Цей документ подається на розгляд інших учасників ТОВ через виконавчий орган товариства, який повинен скликати загальні збори учасників.

Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення має бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Далі загальними зборами учасників приймається рішення про вихід учасника з ТОВ. У протоколі зборів, зокрема, повинні зазначатися строки та порядок розрахунків із учасником та відомості про внесення змін до установчих документів.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Однак виникає питання, що слід вважати датою виходу учасника з ТОВ: дату подання учасником заяви (рішення) про вихід; дату підписання протоколу загальних зборів, на яких було прийнято рішення про виключення учасника з ТОВ; або дату державної реєстрації змін до установчих документів?

Діючим законодавством це питання не врегульоване, а відповідь на нього нам потрібна для того, щоб правильно порахувати строк позовної давності та правильно визначити суму, що підлягає виплаті учаснику, який залишив ТОВ, або призначити судову експертизу для визначення цієї суми.

З приводу цього існує лист Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва № 4783 від 14.07.04 року, в якому зазначається, що датою виходу учасника з ТОВ є день державної реєстрації відповідних змін до установчих документів товариства. Свій висновок Держкомітет будує на положеннях статей 202, 210 ЦК та статей 6, 7 Закону «Про господарські товариства», посилаючись при цьому на те, що вихід учасника — це угода, яка підлягає державній реєстрації.

На мою думку, з такими доводами погодись не можна, адже право на вихід учасника є його правом і воно ніким і нічим не обмежено (ані рішенням загальних зборів, ані державною реєстрацією).

Згідно зі ст. 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами розуміють відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Таким чином, право учасника на участь та на вихід з ТОВ є секундарним (потестатійним), тобто правом, якому не кореспондують обов’язки іншої сторони.

Після подачі учасником заяви про його вихід із ТОВ загальними зборами вирішується питання вже про виплату йому вартості майна не як учаснику ТОВ, а як колишньому учаснику, а також вирішення питання щодо внесення змін до статуту вже у зв’язку з виходом учасника.

Таким чином, датою виходу учасника з ТОВ слід вважати дату подачі ним нотаріально посвідченої заяви про вихід з ТОВ (фізичною особою) або рішення, завіреного підписом керівника та печаткою учасника — юридичної особи.

Але у випадку виключення учасника з ТОВ згідно зі ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» датою виключення є дата підписання протоколу загальних зборів, на яких було прийнято рішення про виключення учасника з ТОВ.

При виході учасника з ТОВ є можливими такі варіанти:

а) уступка належної йому частки іншим учасникам, які мають переважне право на це, третім особам або товариству. В цьому разі розмір статутного фонду не змінюється;

б) повернення належної йому частки з одночасним зменшенням статутного фонду.

У першому та другому випадку необхідно вносити зміни до установчих документів. На випадок зменшення статутного фонду слід мати на увазі, що в разі заперечень з боку кредиторів зменшення статутного фонду не допускається (ст. 16 Закону «Про господарські товариства»), а у разі прийняття рішення про повернення частки з одночасним зменшенням статутного фонду рішення про зменшення розміру статутного фонду набирає чинності не раніш як через 3 місяці після державної реєстрації і публікації про це в установленому порядку (ст. 56 Закону).

Слід звернути увагу на приписи ст. 55 Закону «Про господарські товариства», відповідно до якої у разі смерті громадянина спадкоємець автоматично не стає учасником товариства, а він має переважне право вступу до цього товариства. У зв’язку з чим виникає питання: чи буде належати до корпоративних спорів позов спадкоємця, який ще не вступив до товариства, про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників? Якщо уважно прочитати ст. 12 ГПК України та ст. 167 ГК України, то, мабуть, що ні.

Схожа, але не зовсім виникає ситуація і при спадкуванні акцій, право власності на які виникає з моменту отримання свідоцтва про спадщину. Але це право не містить реального змісту, оскільки власник не зможе скористатися реальними повноваженнями власника по володінню і користуванню цим специфічним об’єктом права власності аж поки не буде оформлений перехід іменної акції в порядку, встановленому ст. 5 Закону «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні». У цей проміжок повноваження нового власника немов розділяються. Він має повне право розпоряджатися своїм майном — акціями: продавати, дарувати, міняти та інше, але не має права реалізувати ті права, які в них закладені, тобто бути учасником товариства.

Таким чином, на даному етапі спадкоємець стає власником акцій, але ще не акціонером.

2. Згідно зі ст. 53 Закону «Про господарські товариства» учасник ТОВ має право продати чи в інший спосіб відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам товариства, третім особам, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Для учасника відступлення (продаж) своєї частки призводить до такого ж результату, що і при його виході з товариства. В обох випадках учасник втрачає право власності на корпоративні права, його частка у статутному фонді більше не існує. Для емітента операція з відступлення (продажу) частки учасника відбувається практично без наслідків. Змінюється лише ім’я (назва) учасника, на відміну від «просто виходу», за якого зменшується розмір статутного фонду.

Із правової точки зору це є принципово різні речі. Отже, як мінімум два позитивних моменти відрізняють відступлення частки від виходу учасника. По-перше , товариству не потрібно розраховувати частку учасника (складати окремий баланс), а по-друге , учасник одержує виплату відразу після виходу, не чекаючи затвердження річного звіту.

При відчуженні частки іншим учасникам (третім особам, самому товариству) право власності на частку в статутному фонді переходить від однієї особи до іншої (інших). Відповідно і розмір статутного фонду не змінюється. Державній реєстрації в цьому разі підлягають тільки зміни у складі учасників товариства та їх часток.

У зв’язку з цим необхідно звернути увагу, що учасники товариства мають переважне право протягом місяця або іншого строку, встановленого статутом чи домовленістю між учасниками, на придбання частки учасника пропорційно до розмірів своїх частин, якщо статутом товариства або домовленістю між учасниками не встановлено інше. При цьому купівля здійснюється за ціною і на умовах, на яких частка пропонувалася для продажу третім особам.

На практиці зустрічаються позови про стягнення коштів за договорами купівлі-продажу корпоративних прав. На мій погляд, такий договір не відповідає загальним засадам цивільного законодавства (ст. 6 ЦК), оскільки корпоративні права не є майном у розумінні ст. 190 ЦК, адже не є майновим правом у чистому вигляді. Корпоративні права неможливо продати. Продажу підлягають акції або частка у статутному фонді товариства.