Особливості набуття акціонерним товариством права власності на державне майно, передане до його статутного фонду в процесі корпоратизації та приватизації державних підприємств

Томчишен С. В.
кандидат юридичних наук,
керуючий партнер юридичного товариства «Юрпайінтел»

Роздержавлення державної власності зумовило появу приватних господарських організацій із різноманітними організаційно-правовими формами, майновою основою діяльності яких є приватна та колективна власність. Одними із таких господарських структур є акціонерні товариства, які створюються шляхом корпоратизації та приватизації державних підприємств. Особливість цих акціонерних товариств полягає в тому, що вони засновуються на базі майна державних підприємств шляхом перетворення останніх у господарське товариство. При цьому перетворення державних підприємств в акціонерні товариства супроводжується не тільки зміною організаційно-правової форми на господарське товариство, а і зміною державної форми власності.

Створення акціонерних товариств на базі майна корпоратизованих державних підприємств та особливий склад осіб, які беруть участь у їх заснуванні, серед яких державні органи, що здійснюють управління державним майном, зумовлює своєрідний порядок набуття такими акціонерними товариствами права власності на майно, що передається державою до їх статутного фонду. На відміну від акціонерних товариств, які засновуються на базі приватної власності, створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств регулюється не лише нормами ЦК України та ГК України, Закону України «Про господарські товариства» та Закону України «Про власність», а і спеціальним законодавством про приватизацію державного майна.

Застосування до відносин, що виникають у зв’язку із створенням акціонерних товариств на базі майна державних підприємств, законодавства про приватизацію державного майна, визначає дещо інший порядок та підстави набуття права власності на майно, що вноситься державою для формування їх статутного фонду, на відміну від того, як це відбувається при створенні акціонерних товариств на базі приватної власності громадян та власності юридичних осіб — суб’єктів господарювання.

Однак не завжди положення законодавства про приватизацію державного майна дають змогу дати чітку відповідь на питання щодо порядку та підстав набуття права власності на майно, яке передається державою до статутного фонду акціонерних товариств, які створюються на базі майна державних підприємств.

З цього приводу останнім часом в юридичних виданнях та судовій практиці часто порушуються проблемні питання, пов’язані із визначенням форми власності майна, переданого державою для формування статутного фонду акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації державних підприємств.

Існування подібних проблемних питань передусім пов’язане з тим, що у законодавстві про приватизацію державного майна корпоратизація державних підприємств розглядається лише як передумова для їх подальшої приватизації шляхом продажу у приватну власність належних державі акцій статутного фонду таких акціонерних товариств. При цьому законодавець при розробленні відповідних нормативно-правових актів не передбачив достатньо чітких положень, які б належним чином регулювали правовідносини, пов’язані із зміною державної форми власності відносно майна, яке передається державою до статутного фонду акціонерних товариств, що створюються на базі майна державних підприємств. ^[1]

У більшості випадків всі проблемні питання виникають відносно того, якими нормами слід керуватися при визначенні форми власності майна, переданого державою до статутного фонду створеного нею акціонерного товариства, а саме загальними нормами, які стосуються власності господарських товариств, або спеціальними нормами законодавства про приватизацію.

Так, з одного боку, згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України «Про власність» акціонерні товариства є суб’єктами права колективної власності. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 21 цього Закону право колективної власності акціонерного товариства виникає на підставі добровільного об’єднання майна громадян і юридичних осіб, які виступають його засновниками. Зокрема, з приводу цього у ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» прямо передбачено, що господарське товариство є власником майна, яке передане йому у власність його засновниками і учасниками.^[2]

Зазначенні норми чітко визначають підстави набуття господарським товариством права власності на майно, передане його засновниками і учасниками до статутного фонду. Тому не виникає жодних питань, коли засновниками і учасниками акціонерного товариства виступають фізичні та юридичні особи, які добровільно об’єднують майно, що перебуває в їх власності.

Проблемні питання виникають у разі, коли засновником акціонерного товариства виступає саме держава і до його статутного фонду передається саме державне майно. Адже відповідно до загального змісту ч. 1 ст. 20 та ч. 1 ст. 21 Закону України «Про власність» акціонерні товариства є суб’єктом права колективної власності лише відносно переданого до статутного фонду майна, що перебувало у приватній власності громадян та у власності юридичних осіб, які є його засновниками. З огляду на зазначені норми незрозуміло, яким чином акціонерне товариство стає суб’єктом права колективної власності на передане до статутного фонду державне майно, якщо його засновником виступає лише держава, якій на момент створення належить сто відсотків акцій статутного фонду такого акціонерного товариства, а не колектив громадян та юридичних осіб.

Частково відповідь на це питання міститься у спеціальних нормах ЦК України та ГК України, які стосуються зміни державної форми власності, а тому не тільки можуть, а і повинні застосовуватися у такому випадку. Так, у ст. 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності на державне майно лише у разі його приватизації. Водночас у ч. 3 ст. 145 ГК України зазначено, що правовий режим майна суб’єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.

Зі змісту зазначених норм виходить, що акціонерне товариство, створене на базі майна державного підприємства, набуває право власності на державне майно, що передається до його статутного фонду, тільки шляхом його приватизації. На підставі цього можна зробити висновок, що коли відбувається лише корпоратизація державного підприємства шляхом зміни його організаційно-правової форми і перетворення його у акціонерне товариство, сто відсотків акцій статутного фонду якого залишається за державою, майно, яке передається державою до статутного фонду такого акціонерного товариства, залишається у державній власності.

Таким чином, акціонерне товариство, яке створюється на базі майна державного підприємства шляхом його корпоратизації, може набути права власності на майно, передане державою до його статутного фонду, тільки у разі якщо в подальшому буде проведена його приватизація.

Слід зауважити, що встановлений у ст. 345 ЦК України та ч. 3 ст. 145 ГК України порядок зміни державної форми власності корпоратизованих державних підприємств не є новим. Подібний принцип зміни державної форми власності корпоратизованих державних підприємств існував у законодавстві про приватизацію задовго до прийняття нових ЦК України та ГК України.

Зокрема, відповідно до загального змісту Закону України «Про приватизацію державного майна», викладеного в новій редакції згідно із Законом України від 19 лютого 1997 року № 89/97-ВР, корпоратизація державних підприємств розглядалася законодавцем як передумова для подальшої їх приватизації шляхом продажу у приватну власність належних державі акцій статутного фонду такого акціонерного товариства.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна визначається як спосіб відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями згідно з цим Законом, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

При цьому законодавець у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначив вичерпний перелік способів приватизації державного майна. А саме: продаж частини державного майна кожному громадянину України за приватизаційні папери; продаж об’єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, у тому числі із застосуванням приватизаційних паперів; продаж акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та в інший спосіб, що передбачає загальнодоступність та конкуренцію покупців; продаж на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства; викуп майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації.^[3] Однак жодною нормою Закону України «Про приватизацію державного майна» не передбачено, що зміна державної форми власності на майно, передане державою до статутного фонду акціонерного товариства, може відбутися лише внаслідок самого факту його передання до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства.

Зміст зазначених норм дає підстави зробити висновок, що зміна державної форми власності майна корпоратизованих державних підприємств (приватизація майна державних підприємств) може відбуватися тільки шляхом продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або шляхом продажу акцій, що належать державі у статутному фонді акціонерного товариства, створеного на базі майна державного підприємства.

Поряд із цим слід звернути увагу на те, що відповідно до наведеного у ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначення поняття «приватизації» як способу зміни державної форми власності остання є тривалим процесом, внаслідок якого відбувається відчуження державного майна на користь фізичних та юридичних осіб.^[4]

На підставі цього можна зробити висновок, що державна форма власності майна, переданого державою до статутного фонду акціонерного товариства, не може змінюватися до остаточного завершення приватизації майна корпоратизованого державного підприємства шляхом продажу належних державі акцій статутного фонду акціонерного товариства.

Таким чином, передання державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, яке створюється шляхом корпоратизації державного підприємства, не може бути підставою для зміни державної форми власності та визнання за останнім права власності на передане до статутного фонду державне майно. Державна форма власності на майно, передане державою до статутного фонду акціонерного товариства, змінюється внаслідок завершення приватизації майна корпоратизованого державного підприємства (акціонерного товариства, створеного державою), тобто внаслідок продажу належних державі акцій у приватну власність згідно з планом приватизації.

^[1] Питання, пов’язані зі зміною форми власності, майна, переданого державою до статутного фонду акціонерного товариства, як правило, визначаються у статуті, який затверджуються відповідним державним органом, що здійснює управління корпоратизованим державним підприємством. У більшості випадків у статутах акціонерних товариств, які створюються на базі майна державних підприємств, зміна державної форми власності майна, переданого до статутного фонду, передбачається лише після завершення їх приватизації (виконання плану приватизації).

^[2] Майже подібні підстави визнання права власності на майно, передане засновниками до статутного фонду господарського товариства, передбачено у нових ЦК України та ГК України. Зокрема, в п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України зазначено, що господарське товариство є власником майна, яке передане йому учасниками товариства у власність як внесок до статутного (складеного) капіталу. Згідно із ч. 1 ст. 85 ГК України господарське товариство є власником майна, яке передане йому у власність засновниками і учасниками як внески.

^[3] Слід зауважити, що до прийняття нових ЦК України та ГК України подібний принцип зміни державної форми власності корпоратизованих підприємств містився і в підзаконних нормативно-правових актах. Зокрема, у п. 1.3.2 «Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств», яке було затверджено наказом Фонду державного майна України від 4 лютого 1993 р. № 56, зазначалося: якщо у плані приватизації передбачається перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, приватизація такого підприємства здійснюється шляхом продажу акцій.

^[4] Слід відзначити, що створення акціонерного товариства є тільки одним з етапів процесу приватизації майна державного підприємства, відносно якого прийнято рішення про корпоратизацію та подальшу його приватизацію. Зокрема, такий висновок знаходить підтвердження в положеннях ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного майна». Вказаною нормою передбачено, що у разі перетворення державного підприємства в акціонерне товариство в процесі приватизації державний орган приватизації встановлює способи, обсяг і строки продажу акцій, а також порядок внесення платежів тільки відповідно до плану приватизації (плану розміщення акцій).

Згідно зі ст. 39 Державної програми приватизації на 2000–2002 рр., яку затверджено Законом України «Про державну програму приватизації» від 18 травня 2000 року № 1723-III, яка є чинною дотепер, план приватизації (розміщення акцій) вважається виконаним з моменту завершення продажу всіх акцій, передбачених планом приватизації (розміщення акцій) до продажу, та оформляється наказом відповідного державного органу приватизації. У разі закріплення у державній власності пакета акцій план приватизації (розміщення акцій) вважається виконаним за умови продажу всіх акцій, за винятком закріплених.

Дата публікації: 19.05.2007
всього переглядів: 840
сьогодні переглянуто: 8
останній перегляд відбувся: 01.12.08 17:22

Додатково в цьому розділі:

НАШІ ВИДАННЯ

ПОШУК

ОГОЛОШЕННЯ